Як тактична медицина рятує життя
В умовах бойових дій не завжди вдається негайно госпіталізувати поранених. Проте деякі критичні травми у військових вимагають екстреного реагування, а будь-яка затримка з наданням медичної допомоги може призвести до погіршення стану здоровʼя чи навіть смерті. Тому так важливо знати як ефективно допомогти постраждалим на полі бою. Раніше ми писали про надання домедичної допомоги і де цього можна навчитися цивільним. У цьому матеріалі розповімо про тактичну медицину, стандарти ТССС, і рекомендований вміст аптечки.
Що таке тактична медицина
Тактична медицина — це комплекс заходів на полі бою, що мають врятувати життя та запобігти важким ускладненням у військовослужбовців, які отримали травми і поранення.
Тактичні медики — це професіонали, які в ідеалі вміють ефективно і швидко надавати невідкладну медичну допомогу в умовах бойових дій, евакуювати постраждалих, а також володіють знаннями та навичками з військової справи. Тактичною медициною можуть займатися медичні працівники різних рівнів підготовки та спеціальностей. Усі можуть служити і рятувати військових: працівники служб швидкого реагування, парамедики, фельдшери, лікарі і т. ін.
Робота спецпідрозділів і військових груп без медичної підтримки може призвести до невиправдано високих ризиків, затримки в наданні медичної допомоги. Якщо постраждалим доводиться чекати, це матиме гірші наслідки для їхнього здоровʼя або призведе до смерті. Тактичні медики мають швидко і безпечно надати якісну медичну допомогу тим, хто її потребує.
Як виникло поняття ТССС
У першій половині 1990-х у США та Великій Британії розробляли стандарти догоспітальної допомоги в умовах бойових дій.
У Великій Британії на основі рекомендацій з підтримки життєдіяльності при травмах (англ. Advanced trauma life support, ATLS) розробили курс для Спеціальної повітряної служби та Спеціальної човнової служби.
Водночас командування спеціальних операцій США у 1993-му профінансувало дворічне дослідження, яке мало покращити надання допомоги пораненим на полі бою. Результатом стала перша редакція рекомендацій із тактичної допомоги пораненим у бою (англ. Tactical Combat Casualty Care, ТССС).
У 1996 році в журналі Military Medicine опублікували статтю «Тактична допомога пораненим в умовах бойових дій» (англ. Tactical Combat Casualty Care in Special Operations), в якій на базі вищезгаданого дослідження описали американські настанови щодо догоспітальної допомоги. Відтоді їх щороку переглядає комітет, до складу якого входять військові лікарі, парамедики, військовослужбовці різних спеціальностей та різних родів військ.
Настанови щодо догоспітальної допомоги (ТССС) є у двох варіантах:
- Tactical Combat Casualty Care for Medical Personnel (ТССС МР) — для медичного персоналу;
- Tactical Combat Casualty Care for All Combatants (ТССС АС) — для всіх учасників бойових дій.
ТССС АС є спрощеним варіантом ТССС МР, адже розрахований для бійців, а не спеціалістів медицини.
TCCC в Україні
Тактична медицина в Україні включає навчання медичного персоналу, який бере участь у військових операціях, а також лікарів екстреної медичної допомоги та інших фахівців у сфері охорони здоровʼя. Вона може бути корисною й у громадському секторі, аби підготувати людей, які можуть стикатися з екстремальними ситуаціями. Тому розвиток тактичної медицини важливий не тільки для військової сфери, а й для того, щоб покращити готовність медичного персоналу надавати допомогу в умовах надзвичайних ситуацій.
Після початку повномасштабної війни українська військова та медична спільнота отримала доступ до офіційних курсів TCCC державною мовою. Реалізувати український переклад матеріалів вдалося завдяки офіційному дозволу від організації Deployed Medicine, що є одним зі світових лідерів у сфері медичної підготовки військових. Це розширило доступ українських спеціалістів до якісного медичного навчання, сприяло розвитку інфраструктури військової медицини в Україні, а ще підсилило міжнародну співпрацю. Так іноземні партнери вкотре визнали значимість української армії в боротьбі за мир.
Як надають допомогу на полі бою
Під час бойових дій на фронті визначають три категорії поранених:
- солдати, які все одно помруть;
- солдати, які все одно виживуть;
- солдати, смерті яких можна запобігти, якщо негайно і правильно їм допомогти.
В останньому випадку доля поранених часто залежить від людини, яка перша надає допомогу.
Допомога під час бойових дій поділяється на три етапи або зони:
- Допомога в «червоній» зоні (англ. Care Under Fire) — надання допомоги під вогнем, в зоні обстрілу.
- Допомога в «жовтій» зоні (англ. Tactical Field Care) — надання допомоги на полі бою в укритті.
- Допомога під час евакуації в медичні заклади «зеленої» зони (англ. Tactical Evacuation Care) — перевезення потерпілих у мобільні польові госпіталі, військові чи цивільні шпиталі, спеціалізовані клініки.
У кожній зоні надають різний обʼєм допомоги, яка залежить від тактичної ситуації. Та насамперед — рятівникові чи рятівниці важливо завжди дбати про власну безпеку.
У «червоній» зоні під прямим вогнем противника усувають лише найзагрозливіші стани: зупиняють критичну кровотечу наклавши турнікет і переміщують потерпілих у безпечне місце.
У «жовтій» зоні можуть оцінити стан пораненого і надати необхідну допомогу:
- Оглянути пораненого на наявність небезпечних для життя кровотеч.
- Зупинити кровотечу використовуючи тампонаду, прямий тиск, джгути.
- Відновити прохідність дихальних шляхів.
- Обробити будь-які відкриті ушкодження грудної клітки. У разі напруженого пневмотораксу провести декомпресію.
- Перевірити стан кровоспинного джгута (якщо його застосували у «червоній» або «жовтій» зоні).
- Оглянути пораненого на наявність незначних кровотеч.
- Перевірити, чи немає в пораненого необроблених ран на кінцівках, які можуть бути небезпечними для життя. Обробити їх.
- Продовжити обробляти інші травми (накладати шини на переломи, перев’язувати інші рани, опіки тощо).
- Передати інформацію про пораненого медикам (військовому парамедику, лікарю чи фельдшеру), або зателефонувати 103.
- Записати дані клінічного огляду, відомості про виконані лікувальні заходи.
- Слідкувати за пораненим, перевіряти його дихання. Якщо людина у свідомості, за можливості розмовляти з нею та заспокоїти її.
Третій етап — евакуація потерпілого — це своєчасний супровід до місця немедичної чи медичної евакуації. Немедична евакуація передбачає переміщення постраждалого за допомогою немедичного транспортного засобу або літального апарату; рятувальник може залишатися з потерпілим під час транспортування, щоб за потреби допомогти. При медичній евакуації постраждалих евакуюють за допомогою спеціалізованого санітарного автомобіля чи санітарного літака, де є медичний персонал, який допомагає постраждалим під час транспортування.
Алгоритми MARCHE та КОЛЕСО
На полі бою основними причинами превентивних смертей, тобто тих, яким можна було запобігти, надавши першу медичну допомогу, є:
- критична (масивна) кровотеча;
- напружений пневмоторакс (наявність у плевральній порожнині повітря, яке проникає туди внаслідок пошкодження легень або стінки грудної клітки та стискає легеню, що спричиняє погіршення газообміну);
- непрохідність дихальних шляхів.
Алгоритм надання допомоги побудований таким чином: від стабілізації найбільш загрозливих до найменш загрозливих станів. Так, від масивної кровотечі смерть настає від кількох десятків секунд до кількох хвилин; від непрохідності дихальних шляхів від двох до семи хвилин; від напруженого пневмотораксу від кількох десятків хвилин до кількох годин.
У тактичній медицині діють згідно з алгоритмічним регламентом. Бойові медики навчаються надавати допомогу у певному порядку — послуговуються англійської абревіатурою MARCHE:
M — Massive Bleedings (масивні кровотечі).
A — Airway (повітряні шляхи).
R — Respiration (дихання).
C — Circulation (кровообіг).
H — Hypothermia (переохолодження).
E — Everything else (усе інше).
Таким чином спершу перевіряють наявність масивних кровотеч, потім стан дихальних шляхів — забезпечують потерпілому можливість дихати. На четвертому етапі зупиняють немасивні кровотечі. Далі — порятунок від гіпотермії, тобто переохолодження, адже через крововтрату тіло потерпілого часто перестає самостійно регулювати температуру тіла — людина може померти. Поняття «все інше» охоплює опіки, травми очей, живота, переломи, забої та інші види травм.
Український варіант алгоритму MARCHE — КОЛЕСО:
К — кровотеча.
О — огляд дихальних шляхів.
Л — стан легень.
Е — ефективність дихання.
С — робота серця.
О — огляд тіла й оцінка свідомості.
Що має бути в аптечці
Індивідуальна аптечка збільшує можливості бійця в наданні самодопомоги, також її зможуть використати рятувальники. Готуючи спорядження важливо дотримуватися балансу між його вагою і мінімальною кількістю необхідних предметів.
Рекомендований склад аптечки від української компанії «Перша допомога і спецпідготовка FAST», яка з 2014 року впроваджує інновації, проводить тренінги та консультації в галузі першої допомоги:
1. Рукавички медичні оглядові нітрилові нестерильні — 2 пари (мінімум).
2. Ножиці рятувальника для розрізання одягу і взуття (атравматичні) — 1 шт.
3. Маркер водостійкий — 1 шт. Використовують, щоб наносити інформацію, як-от час накладання джгута. Рекомендують маркер синього кольору, адже він неприродний, тому його складно переплутати з брудом або кров’ю.
4. Джгут типу турнікет — 2 шт. В умовах бойових дій один джгут бажано розміщувати на зовнішніх елементах спорядження, а інший тримати в аптечці.
5. Гемостатичний (кровоспинний) бинт (довжиною від 3 м) — 1 шт. Використовують для тампонування.
6. Компресійний бинт — 1 шт. Використовують для тампонади або перевʼязування.
7. Маска з клапаном для проведення безпечної штучної вентиляції легень — 1 шт.
8. Назофарингіальна трубка для забезпечення прохідності дихальних шляхів — 1 шт.
9. Оклюзійна наліпка для протидії ризикам пневмотораксу при проникаючих пораненнях грудної клітки — 1 пара.
10. Скотч армований — 1 шт. Рулон скотчу, з якого видалена картонна середина, щоб зекономити простір, стане у пригоді при необхідності фіксацій.
11. Бинт марлевий (довжиною від 7 м, шириною від 14 см) — певна додаткова кількість.
12. Ізраїльський бандаж — 1 шт. Використовують для фіксації тампонади, зупинки немасивних кровотеч та фіксацій.
13. Термоковдра — 1 шт.
14. Гідрогелева пов’язка (розміром від 10 х 10 см і більше) — 1 шт.
15. Накладка для ока — 1 шт. Використовують як засіб для фіксації при пораненні ока.
16. Трикутна пов’язка для фіксацій — 1 шт.
Розширений набір визначається індивідуально.
